Вугілля у світовій економіці це енергетичний та технологічний парадокс вважає Роман Білоусов

Як зазначає Роман Білоусов (Роман Билоусов), вугілля протягом трьох століть залишається одним із ключових ресурсів світової економіки. Попри глобальні дискусії про «зелений перехід», у 2022 році на нього припадало близько 36 % світової генерації електроенергії. Це ілюструє парадокс: потреба у декарбонізації поєднується зі стійкістю вугілля у світовому енергобалансі.

За спостереженнями Білоусова, запасів вугілля вистачить на 130–150 років сучасного рівня видобутку. На відміну від нафти й газу, воно більш рівномірно розподілене у світі та має нижчу собівартість видобутку. Крім того, вугільні ТЕС забезпечують надійне постачання енергії незалежно від кліматичних умов.

Роман Білоусов підкреслює, що Китай та Індія залежать від вугілля на 65–70 % у своїх енергобалансах. Для цих держав воно гарантує не лише енергетичну безпеку, а й підтримку промислового розвитку та зайнятості.

Вугілля залишається незамінним у металургії (понад 70 % світової сталі виплавляється з коксівним вугіллям) та хімічній промисловості. Як зазначає Білоусов, воно також є базою для інновацій — газифікації, виробництва синтетичних газів і водню.

За даними Романа Білоусова, понад 7 млн осіб зайняті у вугільній галузі. Австралія отримує близько 15 % валютних доходів від експорту вугілля, а Росія використовує його як альтернативу газу у віддалених регіонах. Рівномірний розподіл запасів робить ресурс важливим елементом енергетичного суверенітету.

Екологічні виклики та технологічні перспективи

Вугілля залишається головним джерелом СО₂, що, за словами Білоусова, підсилює потребу в інноваціях. Перспективи включають уловлювання та зберігання вуглекислого газу, газифікацію, виробництво водню та модернізацію ТЕС.

Роман Білоусов робить висновок, що майбутнє вугілля полягає не у відмові від нього, а в технологічній трансформації. Лише поєднання економічної доцільності з інноваціями здатне забезпечити баланс між розвитком і екологічною стійкістю.